ВЕРБНА НЕДІЛЯ

Чому цей день пов’язаний з вербою і що означає звичай святити вербові гілочки? Вхід Господній в Єрусалим отримав у нас народну назву Вербної неділі або Вербниці, за традицією освячувати в цей день гілочки верби, що символізують пальмове листя, яким зустрічали Христа мешканці Єрусалиму, прославляючи Спасителя як довгоочікуваного Месію. Ісуса Христа зустрічали прості люди, і весь їх посильний дар Спасителю – просте зелене пальмове листя і вітальні вигуки «Осанна! (що означає «Спасіння!»). Оскільки в наших широтах пальми не ростуть, то слов’яни обрали для себе символічне дерево – вербу, пагони якої розпускаються одними з перших і починають цвісти і зеленіти до цього терміну. Тому в нас свято Входу Господнього в Єрусалим отримало назву Вербної неділі, в той час як у католиків це свято носить назву Пальмової неділі.

 Що можна і чого не можна робити

У Вербну неділю в церкві під час всеношної служби святять гілочки верби. За традиціями вербу потрібно нарізати напередодні до світанку. Освячену вербу приносять в будинок і ставлять біля ікони. За церковною традицією букетик освяченої верби повинен простояти біля ікон весь рік, охороняючи будинок від пожеж і нещасть, а господарів – від хвороб. Вербна неділя хоча і вважається святом, але випадає у Великий піст. Можна зібратися сім’єю, відвідати літніх родичів, але влаштовувати застілля і гуляння не можна. Єдине, що дозволяється, – в цей день можна їсти рибу і випити трохи вина. Потрібно постаратися відійти від суєти, очиститися духовно, помолитися і підготуватися до Страсної седмиці.

 Для краси та здоров’я

З давніх-давен в Україні з пошаною ставилися до верби. Стародавні вірування наділяли її чудодійною силою. Вербу садили біля колодязів: вважалося, що вона очищає воду, «витягаючи» мул і бруд. Верба символізувала родючість і жіноче начало: «Як в городі верба рясна, то на дворі дівка красна». Новонародженій дівчинці повитуха бажала «краси калини, а сили верби» і клала у колиску пучечок калини і гілочку свяченої верби. Вербою в давнину відводили грозові хмари – махали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град. Вербу кидали в пожежу – щоб приборкати вогонь.Вербові котики давали дітям від болю в горлі. З освяченою вербою після повернення з церкви господарі обходили кошари, стайні і бджільники – щоб господарство було в порядку, бджоли добре роїлися, а корови давали багато молока. Сухою торішньої свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски. У багатьох місцевостях клали небіжчику в труну гілочку свяченої верби.

У Вербну неділю вербою б’ють дітей, щоб росли здорові, веселі і багаті, примовляючи при цьому: «Не я б’ю – верба б’є, за тиждень – Великдень, недалечко – червоне яєчко!»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *