ЧИ ЗМІНИТЬ ЖИТТЯ УКРАЇНЦІВ 2018 РІК?

Переступивши поріг 2018 року, чекаємо обіцяне зростання соціальних стандартів, які на кілька відсотків випередять зростання цін. Курс долара пройде «психологічну позначку» в 27 гривень. Крім того, держава витратить рекордну суму на субсидії і більше 150 мільярдів направить у дефіцитний Пенсійний фонд. Головне нововведення бюджету – це збільшення мінімальної зарплати в два рази. Але… торкнеться це підвищення тільки тих, чиї зарплати на даний момент нижче 3200 гривень. Давайте врахуємо те, що з кожної зарплати українці віддають 41,5% державі (22% – єдиний соціальний внесок, 18% – ПДФО і 1,5%- військовий збір). І знову пересічному українцю у кишені залишиться «гулькин ніс». І ті роботодавці, які змушені будуть платити більше, відразу підвищать вартість своєї продукції. Частина дрібних підприємців скоротять робочі місця, інші – оформлять своїх підлеглих на половину ставки. Проста логіка – нам продовжують «вішати локшину».

Пригадаймо, були у нас – «руки, що нічого не крали», потім були – «вуха, що почують кожного», тепер пропонують –«очі, що бачать як жити по-новому». Господи, коли ж ми нарешті дійдемо до «розуму»?

Пропоную перегорнути сторінки президентства і вибрати позитивне.

Розпочнемо з Леоніда Макаровича Кравчука, який відносно недовго «правив балом». Він феноменально вмів маневрувати між протиборчими політсилами. Зумів зберегти Крим у складі України. І зробив все, щоб Україна отримала свою незалежність мирним способом, без кровопролиття.

Вираз «що маємо, не цінуємо, а втративши – плачемо» можна повною мірою віднести до другого президента Леоніда Даниловича Кучми. Список його досягнень досить вагомий. За десять років його перебування на посаді глави держави зміг запобігти «божевільній» інфляції. Саме він врятував ринкову економіку в світі українських взаємин на світовій арені. Економіка працювала. Була введена в 1996 році постійна і стабільна грошова одиниця – гривня. Кучма тримав курс на ЄС, але не поспішав розривати зв’язки з Росією, що було вигідно самій Україні. Тоді ж Україна була повноцінним гравцем у світовій економіці.

Третій президент Віктор Андрійович Ющенко показав себе прихильником зближення з Америкою, НАТО та ЄС. За його президентства відбувся небувалий розрив усіх зв’язків із Росією: духовних, політичних, економічних. Роз­кололася така дружня «помаранчева коаліція». Значно зросла політична криза. Запам’яталися цікаві факти про присвоєння великої кількості державних коштів шляхом приватизації та підставних компаній. Ющенко встиг роздати величезну кількість нагород та орденів за сумнівні заслуги практично всім своїм родичам.

Що стосується Януковича, то він не здобув якихось надзвичайних досягнень. За його часів перебування «на троні» показним було політичне переслідування Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. Корупція набирала швидких обертів. На відміну від усіх попередників він мав швидкий курс на розвиток відносин з Росією, що конкретно не подобалося «проєвропейським політикам». У результаті Янукович втік з країни.

Чергові вибори відбувалися на тлі нової Революції Гідності, де старі і нові лідери «Майдану» вирішили об’єднатися, щоб змінити владу. Швидко поширилися чутки, що Порошенко буде президентом України. Так і сталося. 25 травня 2014 року Петро Порошенко був тимчасово найнятий Україн­сь­ким Народом на цю найвищу по­саду держави. Як на мене, то поміняли шило на мило.

Сьогодні вже 2018 рік, і з впевненістю про Петра Олексійовича Порошенка можна висловитися словами О.Бісмарка: «Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і до виборів». Обіцянки лишилися «цяцянками». Коруп­ція досягла масштабних обертів. Економіка – на самому дні. Зубожіння народу небачене. Про що можна говорити, якщо бігборди на рівненській трасі з Небесною сотнею переклеюються на Порошенка? Руки мимоволі опускаються. Слів не вистачає.

Залишається щиро вірити тільки в те, що на цьому президентська епопея України, яка за досить невеликий термін своєї незалежності змогла пережити кілька революцій і цілих п’ять президентів – буде закінчена, і країна, нарешті, знайде сильного лідера. Неважливо, який буде курс напрямку руху, розвитку, важливо, щоб жителі країни почувалися захищеними і в безпеці, щоб була гідна старість, а у молодих – висока достойна зарплата. Благополуччя – це головне для українського народу. Чи не так?

Надія Бєльська

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *