ЧОТИРИ РОКИ ПОТОМУ

6 квітня 2014 року

 Невідомими озброєними бойовиками було оточене та захоплене приміщення Донецької обласної державної адміністрації.

12 квітня

Поява «зелених чоловічків» у Слов’янську та Краматорську. Терористами захоплені державні установи та райвідділ міліції міста Слов’янськ, де був встановлений прапор Російської федерації. Дії сепаратистів схвалила міський голова, член Партії регіонів, Н. І. Штепа. Того ж дня незаконними збройними формуваннями здійснено захоплення міської ради у місті Артемівськ та міського відділка міліції і міської ради у місті Краматорськ. В Красному Лимані зафіксований напад російських бойовиків з короткоствольними автоматами російського виробництва серії АК10x, який був відбитий силами міліції та міськими дружинниками. На всіх під’їздах до Дніпропетровська місцеві мешканці почали зводити блокпости. Штаб національного захисту Дніпропетровської області прийняв рішення про часткову мобілізацію та про організацію блокпостів на всіх дорогах при в’їзді в обласний центр.

13 квітня

У Донецькій області почалась антитерористична операція (АТО) з метою зупинення терористів та сепаратистів. У ході операції правоохоронці розблоковували 2 блокпости терористів перед Слов’янськом. Терористи чинили опір і влаштували перестрілку. Внаслідок операції були вбиті та поранені з обох боків – українських силовиків та терористів. Незаконними збройними формуваннями були захоплені адміністративні будівлі та відділ міліції у містах Єнакієве та Харцизьк.

Для того, щоб зупинити розгул тероризму, організованого російськими спецслужбами у східних регіонах України, Рада нацбезпеки та оборони розпочинає широкомасштабну антитерористичну операцію(АТО) із залученням Збройних Сил України.

 

МИ – БЕЗМЕЖНО ЧУЖІ 

Ми не тільки сусіди, ми звалися навіть братами,

Стільки спільного в нас: і природа, і риси, але…

Ті ж, здається, ромашки і маки квітують лугами,

Та між нами назавше стоятиме стисле – АЛЕ…

 

Ми похожі, здається,  і різні водночас разюче!

Хоч розмова, і жести, і колір очей, а проте…

Ми – з середини інші, не ті, не продажно-падлючі,

Тож між нами назавше стоятиме стисле АЛЕ…

 

Ми душею до волі, здається, з тих пір прикипіли,

Коли птахи про крила не чули нічого й ніде!

На відміну ж від нас, ви народом були інфантильним,

Тож між нами назавше стоятиме стисле АЛЕ…

 

Ми не тільки не друзі, ми, швидше, уже й не знайомі,

Бо впізнати у вашій подобі щось важко людське…

Ще, говорять, що шизофренія – хвороба-спадковість,

Тож між нами назавше стоятиме стисле АЛЕ…

 

Ми – безмежно чужі, ми не схильнії до мракобісся,

Шовінізму, імперськості, й силу безглуздих ідей.

Тверезійте, нарешті! Прозрійте!Нарешті…проспіться!

Тож між нами хай буде одвічне і стисле АЛЕ…

 

Ми не ставимо кому у наших із вами стосунках, –

Неповернення крапку товсту! І цим сказано все…

За війну проти нас і за кров, що на ваших рахунках –

Поміж нами одвічно стоятиме стисле АЛЕ…

Людмила ТРУБНІКОВА.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *